Усіх дітей рано чи пізно попросять написати твір у школі, до того ж деякі маленькі фантазери вигадують історії у вільний час. Складаючи та розповідаючі історії, діти вчаться організовувати свої думки та комунікувати з читачем за допомоги різноманітних прийомів. Письменницькі навички також допомагають дітям більш усвідомлено читати та сприймати написане іншими людьми.
Але письменництво (хай би яким захоплюючим не здавалося це зайняття) може викликати у дитини (та й навіть у дорослого) певні труднощі. Хочете допомогти синові або дочці скласти зв'язне оповідання із захоплюючим сюжетом? Познайомте їх із секретами, якими користуються справжні письменники, розкажіть про поділення сюжету на логічні частини, навчіть звертати увагу на зорові та письмові підказки, що можуть надихнути на ідею оповідання, та складіть із ними план майбутнього твору.
З чого почати? Звісно, зі спільного читання улюблених оповідань! Поговоріть трохи про автора (якщо про нього щось відомо): з'ясуйте разом, що наштовхнуло автора на написання твору або підказало характери чи імена персонажів.
Читаючи, зробіть паузу та попросіть дитину вгадати, що буде далі і чому юний читач так вважає. Цим ви заохочуєте її аналізувати принцип розповіді та сприйняття сюжету аудиторією – і те, й інше важливе для написання власних творів.
Закінчивши читати оповідання чи повість, обговоріть різні частини сюжету; можна поставити такі запитання:
Як починається історія? Про що йдеться у середині, наприкінці?
Хто головні персонажі?
Що тобі в них подобається?
Де відбуваються події?
Чи виникає по ходу розповіді якась проблема? Якщо так, то яке її рішення?
Як тобі кінцівка? Яким чином (словами або малюнками) можна зв'язати початок та кінець оповідання?
Прочитавши пару оповідань, запропонуйте дитині вигадати схожу історію. Наприклад, якщо їй сподобалося оповідання про те, як хтось пішов у перший клас, попросіть написати про її власний перший день навчання у школі. Або ж якщо дитині прийшлася до вподоби казка, нехай напише свою кінцівку. Допоможіть юному письменникові спланувати сюжет за допомоги питань, що наведено вище. Скажімо, запитайте, що станеться спочатку, у середині та наприкінці історії або де вона розгортатиметься.
Якщо ніщо з прочитаного не надихає дитину на власний твір, спробуйте розпочати з речення або фрази з відкритим закінченням. Наприклад, вдалим початком історії може стати фраза «Одного разу я прокинулася та з подивом дізналася, що мій собака, виявляється, вміє говорити». Хай дитина продовжить цю фразу та розкаже, що сталося далі. Ще приклади вступних фраз:
Хтось викликав пожежників, і коли вони під'їхали та піднялися сходами у дім, вони побачили…
Стояла чудова погода. Дві мами вийшли погуляти в парк, аж тут одна з них каже…
Петрик і Маруся гуляли вздовж берега моря. Несподівано Петрик нахилився до води й придивився. Те, що він там побачив…
Сиділи якось на болоті червона, зелена та синя жаби. Раптом до них на листі латаття підпливає жовта й каже…
Минулого тижня я ходив на День народження до товариша. На святі з повітряних кульок ми майстрували усілякі фігури. Мені пощастило більше за інших: в мене вийшло зробити…
У гонитві за злодієм поліцейський гелікоптер знизився над верхівками дерев. Те, що з'явилося у листі, змусило здригнутися навіть досвідчених офіцерів…
Як ще можна розбудити фантазію?
Запропонуйте три ніяк не зв'язані між собою слова: наприклад, «поїзд», «принцеса» і «футбольний м'яч». Нехай дитина вигадає коротку історію, у якій би рали участь усі три слова.
Підкажіть дитині сюжет із життя вашої родини – якийсь анекдот, що передається із покоління в покоління, або пригода протягом відпустки, що особливо вам запам'яталася.
Щойно дитина обере тему для розповіді, складіть разом із нею розкадровку сюжету. Вона допомагає письменнику розташувати події у потрібному порядку за допомоги малюнків – щось на кшталт коміксів.
Можна зробити такий лист розкадровки, поросивши маленького письменника намалювати ілюстрації до кількох основних подій в історії, вирізати та прикріпити їх скотчем у потрібному порядку на лист паперу або картону. Обговоріть порядок, який у вас вийшов: все логічно чи треба щось поміняти місцями? Як варіант, можна те ж саме зробити за допомоги фотографій: хай дитина виріже необхідні фотографії з журналів або зробить знімки самостійно. Після того, як порядок зображень буде закріплено, попросіть маленького автора написати кілька роз'яснювальних речень під кожною картинкою.
Настав час прочитати вам оповідання, що вийшло. Припиняйтеся, щоб ставити ті ж сами запитання, що й при читанні чужих творів (див. вище). Попросіть дитину заповнити пробіли у розповіді або вигадати деталі, які зроблять оповідання цікавішим/кумеднішим. Якщо ви працюєте з розкадровкою, попросіть дитину з'єднати різноманітні кадри сюжету, наприклад, щоб продемонструвати, як персонажі потрапляють з одного місця в інше чи скільки часу спливає між двома подіями.
Нарешті, попрацювавши над текстом та ілюстраціями, роздрукуйте остаточну версію та зшийте її у книжечку. Обов'язково намалюйте яскраву обкладинку та вкажіть назву оповідання й ім'я автора. Така книжка стане безцінним екземпляром вашої бібліотеки, і її будете перечитувати не тільки ви, а й, можливо, ваші онуки.
За мотивами статті
9 липня 2019 року