Видавництво «Штучка»

Наукова фантастика описує сценарії і технології, які вже є частиною реальності або в майбутньому можуть нею стати завдяки науковим досягненням. Деякі фантастичні сюжети на кшталт міжпланетних подорожей в далекому майбутньому або переміщення у часі здаються малоймовірними, проте вони все ж таки укладаються в рамки наукової теорії.

Жанр фентезі, навпаки, зазвичай має справу з надприродними, магічними явищами і персонажами, які не мають під собою наукової основи.

Фентезі як літературний жанр з'явився набагато раніше наукової фантастики: можливо, це навіть найстаровинніший жанр. Якщо звернутися до найраньших історій древніх цивілізацій, таких як оповіді про Гільгамеша у шумерському епосі або міфи Стародавньої Греції, простежуються всі очевидні ознаки фентезі: боги, чудовиська, чари, перетворення. Наукова фантастика — це відносно молодий жанр, що зародився навряд чи раніше пари сотень років тому і остаточно оформився в минулому столітті.

І наукова фантастика, і фентезі вимагають дотримання певних правил. Навіть якщо фентезі не ґрунтується на наукових фактах або міркуваннях, це не означає, що в сюжеті може відбуватися що завгодно. Він повинен бути послідовним, логічним і збудованим за правилами — різниця лише в тому, що ці правила придумує автор книги.

Як не дивно, але грань між фентезі та науковою фантастикою часто є розмитою. Наприклад, деякі фанати «Зоряних воєн» стверджують, що їхня улюблена серія фільмів належить до наукової фантастики, хоча насправді це чисте фентезі, хоч і з елементами космічної саги. Пригоди Аліси Селезньової у «Гості з майбутнього» — також фентезі, адже подорожі назад у часі наука на даний момент забороняє.

А ось «Війна світів», екранізована С. Спілбергом у 2005 р., — це зразок наукової фантастики, нехай навіть і застарілої (книга була написана у 1897 р). Нехай оригінальний текст і здається сьогодні наївним: доведено, що марсіан не існує, та й просунуті інопланетяни стріляли б не вогневими променями із громіздких параболічних дзеркал, а, за нашими сьогоденними уявленнями, знищували б нас якоюсь хитромудрою ядерною зброєю. Але в контексті того часу і тодішніх наукових досягнень роман Уеллса вважався твором «на вістрі атаки», який зрушив хвилю інтересу до фізики, хімії та інженерної справи.

Кадр з телеверсії роману «Війна світів» від BBC

Багато хто вважає роман Мері Шеллі «Франкенштейн» першим науково-фантастичним твором, бо придуманий нею монстр — хитромудрий результат наукових експериментів, а не надприродне чудовисько.

Цікаво, що письменники, які працюють у жанрі наукової фантастики, як правило, складають свої сюжети і своїх персонажів «на злобу дня»: навіть якщо дія відбувається через тисячу років, воно відображає суспільство і його досягнення на момент написання книги. Фантастична антиутопія «1984» була написана Орвеллом наприкінці 1940-х років під враженням від післявоєнного поділу світу на сфери впливу і встановлення тоталітарного режиму в низці країн Європи.

Народжений у Львові польський письменник Станіслав Лем у книзі «Повернення з зірок» звернувся до популярної серед його сучасників ідеї про те, що технологічний прогрес з часом вирішить усі проблеми суспільства: люди стануть шляхетними, працьовитими альтруїстами; не буде воєн і хвороб; всі будуть працювати на благо суспільства. Головний герой роману виявляється якраз у такому ідеальному суспільстві, де кожній людині в дитинстві роблять «щеплення від агресії» — бетризацію. Однак сюжет розвивається так, що стає зрозуміло: навіть нейтральне, демілітаризоване суспільство не настільки привабливе, наскільки уявляли собі романтики шістдесятих років минулого століття.

Приклади дитячих книг у жанрі фентезі і фантастики я наводити не буду: гаращо в будь-якому книжковому магазині їх більш ніж достатньо. Хотілося б поговорити про те, що вони дають дітям.

Фентезі

Будь-хто, кому доводиться проводити багато часу з дитиною 5-10 років, знає, наскільки привабливими для них є сюрреалістичні сюжети в іграх і казках. Дітей часто називають фантазерами і вигадниками, і деякі батьки навіть турбуються з приводу того, що їх син або донька втратять зв'язок з реальністю, якщо будуть багато часу проводити у своїх мріях.

Однак останні роботи в області психології виховання довели, що діти не тільки прекрасно розуміють грань між фантазією і реальністю, але й краще вчаться функціонувати в реальному світі, якщо їм дати можливість періодично з нього «втікати».

Дослідження показали, що діти краще засвоюють мову і різні факти з життя через читання казок і небилиць, ніж через читання розповідей про звичайних людей і події, що з ними відбуваються. Педагоги вважають, що це пояснюється тим, що діти більш уважно ставляться до того, що їх дивує або стимулює їх уяву. Творці навчальних мультфільмів прекрасно це розуміють: дитина буде з великим інтересом слухати, скажімо, про правила особистої гігієни, якщо їх буде демонструвати говорюща сова або симпатичний дракон, ніж вчителька або навіть мультяшна мама.

Експеримент, який у 1999 р. провели дві вчені Сежа і Расс, показав, що діти, які захоплювалися чарівними розповідями, краще відчували емоційні відтінки при взаємодії з іншими людьми.

Інший експеримент (П’єруччі та ін., 2013) продемонстрував, як у дошкільнят з насиченим фантазією внутрішнім світом краще розвивалися навички самоорганізації та перемикання з одного набору правил на інше.

Наукова фантастика

Мабуть, наукова фантастика більше приверне до себе підлітків: у них розвивається досить навичок для усвідомлення абстрактних понять, якими часто оперує цей жанр.

З моєї точки зору, шкільна освіта тільки виграє, якщо ввести у неї елементи наукової фантастики. І мова не тільки про те, що космічні подорожі, машина часу і роботи надихають юні уми на вивчення фізики, робототехніки та передових технологій в цілому. Письменники-фантасти часто пишуть про уявні світи, що розвиваються під впливом абстрактних принципів і понять у психології, філософії, політиці, соціології, релігії та економіці. У доступній і цікавій формі вони розповідають про те, «що було б», якби і в нашому світі трапилися ... (і далі за списком: сегрегація, тоталітаризм, ейджизм; відсутність приватної або, навпаки, спільної власності; штучний інтелект; бездушні гуманоїди ; екзотичні хвороби, війни з тваринами, масова втрата пам'яті та ін.). Де ще, як не на уроці літератури, діти можуть пофантазувати про те, як всі ці складні поняття можуть бути застосовні до них і їхнього найближчого оточення?

У цьому сенсі наукова фантастика також може не стільки передбачати, скільки попереджати можливі варіанти розвитку майбутнього: взяти хоча б суперуспішний серіал «Чорне дзеркало», який демонструє, наскільки глибокі зміни в суспільстві можуть статися в результаті розвитку тих чи інших технологій.

Наукова фантастика також надихає школярів на позитивні зміни. Замість того, щоб змиритися з думкою про те, що світ влаштований так і не інакше і у них немає жодного способу впливати на його закони й обставини, нове покоління вчиться у героїв фантастичних романів відкривати для себе нові можливості і пробувати незвідані шляхи.

Як влучно висловився Вільям Ґібсон, автор роману «Нейромант»:

"Майбутнє неможливо погуглити"