Напевне багато хто з вас потрапляв у таку ситуацію. Ви сидите з родичами чи друзями у кафе, а ті привели з собою маленьких дітей. Через п’ять хвилин після того, як ви посідали, діти починають вовтузитися на стільцях, скиглити, сперечатися або вивертати на себе (добре, якщо на себе!) стакан із соком. Засоромлена мама, зітхаючи, достає смартфон або планшет і ось — вуаля! — діти чарівним чином затихають і не турбують вас більше до кінця посиденьок.
Що там казати, я неодноразово була на місці цієї мами. І так, мені було соромно. Але чи варто цього соромитися?
Суперечки щодо того, чи корисно маленьким дітям грати з гаджетами, не стихають вже десятиріччя. Чи можуть ігри на планшеті допомогти дитині у її розвитку так, щоб ми при цьому не відчували провину, усаджуючи її перед екраном? Якої думки дотримуються спеціалісти?
Хоча ми не до кінця знаємо, який неврологічний вплив цифрові технології чинять на ранній розвиток дітей, ми все ж знаємо, що зайняття з гаджетами бувають різні і ефект від них — так само. Наприклад, читання електронної книжки, розмова по скайпу з бабусею або перегляд світлини, яку ви щойно зняли у парку, не можна прирівнювати до пасивного перегляду мультиків, яке так занепокоює багатьох батьків та освітян.
Тому замість того, щоб суворо контролювати, як багато часу діти проводять перед екраном, прогресивні батьки та вихователі зосереджуються на тому, що саме відбувається на екрані і з ким дитина може потім обговорити свій досвід. І хоча у батька може з’явитися спокуса вручити синові або дочці планшет та піти собі у справах, все ж таки якщо він залишиться та буде скеровувати дії дитині у світі електронних пристроїв, він допоможе їй розвинути такі важливі у XXI столітті навички, як критичне мислення та цифрова грамотність.
Не такий страшний планшет, як його малюють
Сара ДеВітт у своїй промові на конференції TED, названій «Три види страхів, пов’язаних із тим, що діти сидять перед екраном, — чому вони не мають під собою підстав», стверджує, що гаджети тепер так чи інакше стали частиною життя сучасних дітей. І якщо ми будемо удавати, що це не так, ми не дамо їм можливості зрозуміти, як і навіщо їх використовувати. Понад 40% дорослих американців перевіряють свої телефони максимум через п’ять хвилин після того, як прокинуться. У середньому кожна доросла людина дивиться у свій телефон принаймні 50 разів на день. Тож чи варто очікувати від наших дітей, що вони виростуть, не підозрюючи про існування електронних пристроїв?
Навіть Американська академія педіатрії нещодавно обновила свою політику, що тривало залишалася незмінною: педіатри визнали, що ми живемо у цифровому світі, тому звертати увагу треба саме на зміст того, що діти бачать на екранах, а не на сам факт їхнього використання.
Нудьга — це корисно
Експерти погоджуються із тим, що електронні пристрої не можна давати дитині просто для того, щоб вона не нудьгувала. Доктор Тереза Болтон, старший науковий співробітник Університету Східної Англії, що тривало вивчала вплив телебачення і відеофільмів на навички писання у дітей, вважає: «Якщо дітям нема чого робити, вони негайно вмикають телевізор, комп’ютер, телефон або інший гаджет. Але дитині інколи треба виділяти час на байдикування, для вигадування та уявлення, занурення у власний внутрішній світ чи осмислення власного досвіду через гру або просте спостерігання за навколишнім світом».
Саме таке проводження часу стимулює уяву, вважає вона, а екран «зазвичай заважає такому процесу та гальмує розвиток творчих здібностей».
Дітям необхідне спілкування
Дітям також необхідно спілкуватися одне з одним, а пасивне сидіння за комп’ютером на самоті цьому аж ніяк не сприяє. Уявіть, що буде, якщо кожній парі дітей у пісочниці, що посварилися через іграшку, будуть давати по планшету, щоб ті не билися? Як тоді вони навчаться переживати прикрість та дратування, улагоджувати конфлікт, домовлятися? Діти вчаться через гру, в особливості через гру з іншими людьми (і дітьми). Якщо ви вручаєте своєму чаду планшет, запросіть брата, сестру, сусідських дітлахів скласти йому компанію та разом пройти квест або відгадати слово, загадане програмою!
Якщо підсумувати, то якість часу, проведеного перед екраном, має найбільше значення. Ринок мобільних додатків стрімко зростає, тому обрати якісний контент стає дедалі складніше. При цьому варто звертати увагу на вікову категорію, наявність засобів батьківського контролю (батьки повинні мати можливість перевірити, чим дитина займалася у додатку), цілі та функції додатку (освітнє, розважальне, таке, що розвиває певні навички, наприклад, читання або пам’ять, тощо) та виконання (надто багато музики та зображень, наприклад, заважає зосередженню на суті гри). Пропонуйте дитині займатися на комп’ютері чи планшеті протягом жорстко обговореного часу, для розвитку, пізнання, читання чи спілкування. Робіть перерви та обговорюйте з нею, про що вона дізналася і де стикнулася з труднощами.
Ретельно обравши зайняття для свого дошкільника та пояснивши йому правила роботи з планшетом чи іншим електронним пристроєм, ви позбавитися відчуття провини та будете впевнені у тому, що ваша дитина розвивається правильно, повноцінно та з користю для всіх, хто її оточує (адже ви теж, нарешті, зможете спокійно приготувати обід чи зателефонувати мамі!).
Оксана Савостіна6 квітня 2018 року